Сусід … Дмитро до Орини
Приходь… завтра на хрестини
Обмиємо пуповину
Візьми новеньку хустину…
Синочок є, порадіймо
Тож вип’ємо й заспіваймо!
В дружбі давно - будеш кума
Тож мабуть виходу нема
Як будемо зустрічатись?
По ямах, чи, як кохатись?
У садочок, під ліщину
Чи в сараї біля тину
Тебе любить буду знову
Милу мою, чорноброву.
А Орина не дурненька
Очі хитрі і гарненька
Вмить червона, аж зробилась
Як гроза, що розрядилась
- Здурів мабуть ти Дмитрусь
Не дурепа, іншу якусь
Собі шукай, досить блудить
Тож обіцяв мене любить!
Нараз жінка, очі злющі
Мов в тигриці всевидющі
Брови в купі, руки в боки
Наче кульки стали щоки
За матню, хап чоловіка
Чоло мокре, наче стріха
- От гуляще… Скачеш? Досить!
Тож все сивий, ще біс носить?
Геть без мозку, як й не було
За вас нині гуде село
За ліс й часті походеньки
По черешні… По опеньки
Вже думала зупинився
Синочок в нас народився!
Біг чоловік поза тином
Наче його гнали дрином
Враз єхидно посміхнулась
До сусідки повернулась
Крику, гаму… Дрижать стіни
- Скажи чесно - хочеш війни?
Ой, та чи здатен він кохатись
Та там й нема, за що взятись
Син від кого, маєш знати!
В очах світять феєрверки
- Чи між нас бажаєш сварки?
Це ж від твогО чоловіка
Тепер обом, буде втіха
Гадку маєш, що моторна
Думки, краля, неповторна!?
До дзеркала подивися
Та хоч, піди причешися
Ти по ямах, а я в ліжку
Мене любить, як кіт кішку
Вуса довгі, аж лоскоче
Коли дуже, мене хоче….
Ледь зблідніла, розвернулась
Їй Орина посміхнулась
- Значить квиті, прийду вип`єм
Перемир`я відсвяткуєм
Підростають наші дітки
А ми ж добрі дві сусідки
Нащо людям гріхи знати
Чого дружбу руйнувати…..
2000р
і щоб було що в руки взять 
