Ми знов окремо. Ти десь там, я тут.
З тобою ми не бачились давно.
Я знаю, ти мене забув,
Але про тебе думаю я всеодно.
Завжи перед собою бачу постать,
Волосся біле, голубії очі, тії миті,
Як в ніжнім погляді очей хороших,
Я мовби танула в блакиті.
З тобою ми зустрілись випадково,
Серед прекрасних сніжно білих пелюстків,
Троянду білу ти вибирав для когось,
Я ж зачаровано стояла в стороні.
Троянду білу, ніжну і ласкаву
Ти теплим поглядом пригрів
І взявши квітку ту найкращу в колі,
Тихенько очі покосив в мій бік.
Ти знав, що погляд запримічу
І що дивлюсь на тебе вже давно,
Тому помалу простягнувши руку
Троянду ти подарував мені.
Тепер тебе нема, напевне вже не буде,
Це тільки мить прекрасних почутів,
Мабуть згадала тую мить тому я,
Що знов троянду мені хтось вручив.
Краще по життю спільно мандрувати... 
