Я до людей привітно посміхаюся,
Я до людей по щирому вітаюся,
За посмішками і розмовами ховаюся,
Бо біль душевний приховати намагаюся.
Чого душа хвилюється? – не знаю.
Сама себе про це питаю.
І діти є, й коханий чоловік,
І проживаю я щасливий вік.
І ніби все в житті у мене «клас»,
Та на душі, щось негаразд.
І вечорами сльози ллються,
Мої вуста – теж, не сміються.
Коханий все питає: «Що зі мною?»,
Чому я укриваюся журбою?
Сама не розумію і не знаю,
Сама себе про це питаю.
Життя живу, чогось чекаю,
Депресія ніяк не подолаю.
Та час біжить. Він все покаже,
Бог допоможе і підкаже.
Журба пройде, весна настане,
Депресія, мов сніг розтане.
Все буде добре у житті,
Надія все ж живе в мені.
Надія Гуржій
12,09,2020р