Передмова. Казочка написана за мотивами усім відомої історії - для виступу учнів старшої школи в славнозвісному НРЦ, де я маю честь працювати. Присвячена тижню театру. Реалізована не була через абсолютну непередбачуваність введення та відміни дистанційного навчання внаслідок розповсюдження ковіду.
Цінна, як пам'ять)
Дія перша.
На сцену виходить сивобородий старець у невиразному костюмі. За ним декорації - китайська пагода - золотий палац, сади уквітчаних сакур, небо з декоративними красивими хмаринками, блідий, майже прозорий великий місяць. Лунає китайська традиційна музика, поволі стихає.
СТАРЕЦЬ-МУДРЕЦЬ:
- Послухайте, люди, прадавню, як світ, небилицю,
в ній мудрість народна - для розуму щедра пожива,
що діток - навчить, а дорослим - розвагою стане,
як згинув хвалько - Імператорський Рисовий Коржик.
В провінції Чжунь, край вікна золотого палацу,
сидить у зажурі китайський - ЦЕ Я! (голос із вікна) - імператор...
Старець непомітно йде за лаштунки.
ІМПЕРАТОР:
- Набридли мені по-пекінськи запечена качка,
креветки у клярі та риба в солодкому тісті!
Не чуєш невже, о Юань, моя імператрице,
як серце благає нестерпно про РИСОВИЙ КОРЖИК?
Виходить ІМПЕРАТРИЦЯ ЮАНЬ:
- О Сину Небес, ненаситний мій муж-імператор!
Вже сакури цвіт облітає нетанучим снігом...
Допоки за ніч у саду розцвітуть орхідеї,
покірна жона - я спечу тобі Рисовий Коржик!
Починає готувати тісто - насипати в миску продукти, примовляючи:
- Найкраща мука із добірного білого рису...
- Краплинка роси із пелюсток китайських азалій...
- Свіженькі яєчка пекінської ладної качки...
( Одвертається од миски, дістає з кошика яйця - в цей момент з - поза лаштунків виглядає ЛИСИЦЯ, яка щось підсипає у тісто, примовляючи, а потім знову ховається швиденько).
ЛИСИЦЯ:
- І дурості дрібку! Ням-ням, Імператорський Коржик! Хі-хі-хі))
ІМПЕРАТРИЦЯ нічого не помітила, місить тісто, мугикає, формує коржик, засовує його у піч.
Лунає традиційна китайська музика - вибігають діти у яскравих костюмах і китайських масках, танцюють.
ІМПЕРАТРИЦЯ дістає Коржик, кладе на лавицю, сідає на стілець, витирає чоло:
- Стомилася дуже... Піду-но, мабуть, відпочину.
Йде за лаштунки.
Дія друга.
Декорації ті ж.
На лавиці погойдується Рисовий Імператорський Коржик.
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
- Вже сходить з-за краю червоне і сяюче коло...
Вже зорі-ліхтарики срібна роса загасила...
Поглянь же на мене й вклонись, о палаюче Сонце!
І вроду мою хай побачить уся Піднебесна!
Бо я - це є Я: Імператорський Рисовий Коржик!
Починає співати на мотив пісеньки Колобка:
- Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Я од батька втечу!
І од матері втечу!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Зістрибує з лавиці і котиться по сцені.
Декорації змінюються. Імператорський Коржик опиняється у лісі.
На сцені з’являється ЗАЄЦЬ.
ЗАЄЦЬ:
- Од ТИГРА всю ніч утікав... Пожую-но травиці...
Ковтнув би і брата, бо голод - то, звісно, не тітка...
Як смачно запахло! - аж вуха мої затремтіли!
О, з'яво! О, щастя! Невже Імператорський Коржик?!!!
Я ТЕБЕ З'ЇМ!!!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
- Не їж мене, ЗАЙЦЮ, себе ж-бо позбавиш намарно
нагоди почути мою найпрекраснішу пісню!
Лише уяви: заспіває для тебе у лісі
не Дзідзьо якийсь там, а сам ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Та й від тебе утечу!
Тікає.
Декорації ті ж. На сцені з"являється ТИГР.
ТИГР:
- Всю ніч полював я на ЗАЙЦЯ. Од люті німію!
Утік Клаповухий... У шлунку виспівує флейта...
Та вловлює нюх мій у заростях диких бамбуку
п'янкий аромат... ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК!
Я ТЕБЕ З'ЇМ!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ РИСОВИЙ КОРЖИК:
- О, ТИГРЕ величний, смугастий мій названий брате,
бо сила твоя, кажуть, також із царського роду,
вгамуй апетит, налаштуй свої китиці-вуха -
почуй мою пісню, бо кращої в світі - немає!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Та й від тебе утечу!
Тікає.
Лунає тривожна музика – барабани, спецефекти ( дим, гуркіт, бенгальські вогні, блимання світла і т.д)
Виходить ДРАКОН. З-за нього виглядають ЗАЄЦЬ та ТИГР.
ДРАКОН:
-О, хто посмів будити Дзяо-Луна –
Найзлішого дракона в Піднебесній?!!
Чому прийшли просити допомоги
І лютий ТИГР, і ЗАЄЦЬ травоїдний?!!
Сюди котись, шматок пухкого тіста!
Я З»ЇМ ТЕБЕ, СУХАРИКУ ПИХАТИЙ!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК:
-Долинь, моя пісне, до білих снігів Джомолунгми,
Вернися відлунням й торкнися душі Цзяо-Луна!
Хай істину духи прадавні ДРАКОНУ відкриють:
Єдина правдива краса – ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК!
Без нього цей світ – як весна без магнолій і сакур!
Без рота – язик, і без мозку - великий Конфуцій!
Починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Я од ТИГРА утік!
Та й від тебе утечу!
Пісня переростає у танок – танцюють всі: ДРАКОН, ТИГР, ЗАЄЦЬ, КОРЖИК, гримить грім, лунає музика, до танцю приєднують попередні танцівники-діти в масках та костюмах. Поступово один за одним усі зникають за лаштунками. ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК залишається один.
Дія третя.
Декорації ті ж.
У тиші лунає тихий, дуже м’який і жіночний голос – на сцену виходить ЛИСИЦЯ.
ЛИСИЦЯ:
-Які неймовірно тонкі і чаруючі звуки…
Солодкої муки такої я досі не знала…
Тремчу, мов листочок пожовклий осіннього саду!
Невже це кохання нарешті постукало в двері?
О, КОРЖИКУ ЛЮБИЙ, ти – серця мого імператор!
Співай, не спиняйся! Хай сакури квітнуть довкола!
Лиш прошу смиренно: щоб краще цю пісню почути –
Зроби мені честь – застрибни на закоханий носик!
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ КОРЖИК самозакохано дістає з кишені люстерко, дивиться на своє відображення, а тоді заскакує на ніс до Лисиці і починає співати:
Я біленький і пухкенький,
я, мов сонечко, кругленький,
не сидітиму на таці
в імператорськім палаці!
Бо така велика Цаца
варта світу - не палацу!
Я од батька утік!
І од матері втік!
Я од ЗАЙЦЯ утік!
Я од ТИГРА утік!
Од ДРАКОНА утік!
Та й …
ЛИСИЦЯ ковтає КОРЖИК.
Чується хрумкання, плямкання і причмокування.
На сцену виходить Старець.
СТАРЕЦЬ:
-Ось так і замовк назавжди Імператорський Коржик,
Лиш казочка ця всім уважним спішить нагадати:
Без розуму врода - порожня солодка скоринка…
Без мудрості пиха – дірявий місточок до щастя…
На дурника-коржика завжди знайдеться – лисиця!
Хто лестощі любить – той довго пісень не співає.
Завіса.
ID:
909334
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.03.2021 16:45:44
© дата внесення змiн: 29.03.2021 21:51:35
автор: уляна задарма
Вкажіть причину вашої скарги
|
яка вишуканість! 
це вам не люмпенський ("по сусєкам") Колобок 
