А ти, як кажуть, мов відкрита книга.
Наче сміється й плаче у тобі дитина.
І не страшні для тебе рухи, погляди, слова,
Бо просто знаєш, що кожна хвилина лише одна.
Ніби опале листя, в тобі метаються фрази.
Шукаєш відповідей, навіть коли залишаються шрами.
Ти віриш у всі ймовірності, мовби не знала втрати,
Ба ні: ти голос зривала, не в змозі поставити крапки.
І ось ти знов стоїш без захисту і зброї,
Сказала те, на що у мене не знайшлося сили волі.
Я знаю, як ти в розпачі руки збивала до крові,
Та хочу бачити, як у твоїх очах палають зорі.
У тебе немає масок, тому за плечима - крила.
Яка ти, чорт забирай, смілива.
І ніхто, здається, не розколе твого світила.
Чорт забирай, яка ж ти щаслива.
