« Буду я флюгером на виду.
Тихо, коли піду..»
Лорка
Коли умру, розвіються надії,
любов і віра, радощі й жалі
лише мої... себе я не жалію,
жалію тих, у кого буде мрія
лишитись виживати на Землі.
Коли нема надій на панацею,
лишається надія на Отця,
якому із обителі своєї
ще видиться, у кого є ідея
чекати світу білого кінця.
Усіх чекає із косою пані
і неумисна на її путі
ідея-фікс, коли у самоті
лишаються сміятися останні.
О, є такі, у кого є бажання
зажити щастя на чужій біді.
Ніхто не знає, що чекає далі...
нічого не міняється, таки,
у цьому світі туги і печалі...
і радості... із легкої руки.
О, є й такі, кому ми завдяки
згадаємо неписані скрижалі.
Є й такі, і всякі є,
Сумніви - надій предтеча,
Та ніщо нам права не дає
Уповати на свою лиш втечу... Будемо жити і робити, що маємо, а там буде, що вже буде!
"Все тече, все міняється..." - це і є наше майбутнє. Правда, що пані з косою...до всі прийде. Наша земля ким тільки не удобрена, тими до кого ця пані приходила раніше Святого Отця.