Тиснява на серці,
Мов іменна печатка,
Мов вишита нитка
По тілу.
Кожна крапля крові - спомин і
Візерунок.
Осінь хоч і схожа
На палюче згарище,
Але той попіл досі стукає у грудях,
Ворушиться,
Сичить,
Лащиться звіром.
Зруйноване місто
Заросло
Лісом,
Який дав ще більше життів.
На людських кістках
Буяє природа.
Живе живиться мертвим
І каже, що це смачно.
Найбільша взаємна любов
Буває лячною,
Віддає всю себе,
Щоб не загубитися,
А стати первісним ехом.
Перегукування у цій
Темній печері нас порятує.
