Чекання марне –
Ти не прийдеш під вишню.
Плаче соловей
За гілкою в цвітінні,
Що я зламав для тебе.
Гліцинії цвіт
Аж до води спадає.
Плине річка вдаль.
Мої думки і мрії,
Мов плин ріки, до тебе.
Солов’ю, співай!
Хай пісня не змовкає
Голосна твоя.
Нас утішай, бо двічі
Весна в рік не приходить.
Проміння сонця
Гай освітило, раптом.
І в старім селі,
Що під горою, також
Пробудився маків цвіт.
Осіннє листя
Міняє колір. Сохне,
Опадає та
Моя любов не блякне
І не міняє фарбу.
Не бачу квітів,
Та пахощі впізнала.
Осінній вітер,
Гуляючи садами,
Хризантеми пах приніс.
Сумує серце.
В дорогу дальню їдеш,
Коханий. Скоро
Тебе вже не побачу.
Печаль прийде натомість.
Життя людини
Крихке, як стебло квітки.
Зірвано й кінець.
Хіба ж я знав, що друга
Оплакувати буду?
Заходить сонце.
Картинкою милуюсь
І не я один.
Виспівує у квітах
Пісню коник-стрибунець.
Зозулі голос
У піднебессі. Ку-ку…
Поміж хмарками
Не бачу – тільки чую
Пророцтво років. Де ти?
