Імперія зла, що збудована на брехні.
Безжальний каток, що розчавив долі мільйонів.
Портрети вождів закривавлених на стіні.
Часи стукачів, і наклепів. Часи полонів.
З дитинства нас вчили, що партія наш рульовий.
І наше коріння учили нас забувати.
І мову за ради якої Стус, Хвильовий
На муку ішли, готові були вмирати.
У краще життя червоні вожді вели,
Везли до Сибіру, і голодом лютим морили.
Убивцям мільйонів сліпо вірили ми,
І множили ті загублених душ могили.
Казками в братерство труїли свідомість людей,
Упевнено ниці свої добивались цілі.
Виймали любов до волі з гарячих грудей,
Тримаючи бунтарів весь час на прицілі.
Манкуртів росло покоління тут в Україні.
Одні свої, когось завезли із Росії.
По колу йдемо весь час по тернистій стежині,
Зневірені все ж чекаєм приходу Месії.
Мойсей свій народ водив сорок літ по пустелі,
Щоб вимерло те покоління, що рабство знало.
Століттями ми йдемо уже напівмерлі.
Те рабство напевно в себе нас засмоктало!
Бо, як пояснити байдужість мільйонів тут?
Нас гнуть і ламають, а ми мовчимо мов миші.
Вже землю країни пани на торги несуть,
Наш дім продають у відповідь мертва тиша.
Радіють манкурти - відкриється продаж землі.
Вони без коріння, таким не буде боліти...
Ідем на заклання, ковтаючи мовчки жалі.
Яке майбутнє матимуть наші діти?!
Шановна пані Натальо, залишилось йти пустелею лише 9 років!
А до цього - Не дай нам Боже й Україні пропасть ні за понюшку,
Довірив булаву розумникам таким.
