Пам'ятаю губи твої п'янкі
І тепло літніх ночей
Пальці ніжні й тонкі
Що лежали вздовж плечей
І те місячне видіння
Коли спустився янгол із небес
Серця мого тихе тління
Ти була восьмим із чудес
Здалося час там зупинявся
Не зміг я відвести очей
Неначе уві сні я опинявся
Що марився в одну з ночей
Пам'ятатиму твій образ я до скону
Не забуду і тепла тих ночей
На твоїй щоці сльозу солону
Коли забрала руку з моїх плечей...
́
