1
Як б'ється серце рідного народу!
Із ним в вогонь,
Із ним у воду,
У неба простір, де блакить,
Де Мрія коливається, летить
Назустріч Долі до
Віками бажаної Волі.
Відроджуєшся Ти із попелищ,
Із всіх судилищ і ристалищ,
Лише Свободою Ти мариш:
Повітря свіжого ковток
Під небом синім в ріднім краї;
Де червоніють маки в полі,
Волошки виглядають з жита,
На колосках розгойдується вітер
В ланах безкраїх.
2
Країно! Дощами вмита
Ти не забудеш "гради"...
І постріли у спину...
І у груди...і підлі зради...
І ті тиради,
Що Тебе не існує:
(Немов закляття
Для тих, що набивалися у " братья").
Ти не забудеш жодної Душі
В жертовнику Свободи,
Ти не забудеш Воїнів своїх,
Своїх Героїв вільного народу.