Ти до Сонця руки простягни,
бо йому Любов потрібна наша.
Зігріває Сонце нас щодня,
хоч і в нього гіркоти є чаша.
Ти до Сонця руки простягни,
усміхнися весело й привітно.
Ти відчуєш стільки теплоти…
і на серці стане світло-світло.
Промінці торкнуться рук твоїх,
і тепло своє їм подарують.
І долоні стануть зігрівать,
бо вони Любов твою відчують.
Сонце, місяць, зорі, небеса,
річка, поле, зелен-ліс, діброва…
Все єдине в цьому світі. Так.
Тут для всіх Любов – єдина мова.
Знай, що Сонцю, як і нам, болить,
гіркоти у нього з дна по вінця.
Бо не розуміє Сонце, як
обпалить посміли бджілці крильця?
А чому так гірко квилить птах,
й рибкам мало місця в синім морі,
стогне хтось у золотих житах...
мерехтять тривожно в небі зорі?
Ти до Сонця руки простягни…
теплота – Любові є основа.
Сонце ясне зрозумієш ти,
бо Любов – найкраща в світі мова.
А якщо навчишся ти любить -
станеш цінувать, оберігати.
Як же добре буде в світі жить…
щастя це всі маємо пізнати.
" Кожне слово зрозумієш ти,
