Зачерпну руками небо
Та ефір творця вкладу
В кожну астральну клітину свою.
Тілом зорі я вдихаю,
Серце світлом наповняю
Тебе, Радість відчуваю.
Наше море розливаю,
Ріки щастя знову в нім.
В морі нашому шальнім.
В серці знову кров бурлить
І потоки в кожну мить
В ниті Всесвіту пускаю.
Їх любов'ю наповняю.
Все найкраще пропускаю.
Срібні ниті Аріадни благодаттю озаряю.
Ниті срібні в Небі Світлім
Людям навіть непомітні.
Мов маленький павучок
Візерунок з Божих строк я на Небі вишиваю,
Свою долю проявляю,
Свою милу відчуваю,
Мить блаженства наближаю,
В танці буквиці пишу,
В небі бачу цю красу.
Небо! Небо! Ти прекрасне.
Світле, світле. Ясне, ясне .
Чисте, чисте та дзеркальне,
Наше тіло ти астральне.
Мчиш в просторі мов ріка,
Ти природа є моя.
Ти безмежне, неосяжне,
Ти живе і недосяжне.
Людям ти життя даєш.
А в кінці нас забереш.
Хай не в землю закопають,
А на Небо вознесуть.
Рідні й близькі нас там ждуть.
В ясних зорях там живуть.
Тепло душі промінням дарять.
Нам дорогу освітили.
Вони щиро нас любили.
Нами й з нами вони й жили.
Небо нам життя дає.
Воно любить все живе.
Павутинки запускаю.
Миті літа повторяю.
Образи кохання в них.
Я ж- маленький чарівник.
Бо коханням я проник.
В небі пошепки чаклую.
Свою милу зачарую.
Ще не Літо знаю точно.
Та воно знов повернеться,
Коли мила озернеться.
Знову буде Радість в серці.
Літо, Сонце, море, пляж.
Мирне небо й все для нас.
Нам багато і не треба.
Мир і радість на душі.
Ось про це мої вірші.
Красиво@Дякую!
