Для такої зими ткали сни килими,
Та й на гори і доли стелили.
Над селом, над людьми, сиві хмари крильми,
Біле пір'ячко розпорошили.
І ступала зима, гордовито сама,
А сліди в кучугурах губились.
Серед білої тьми навіть часу нема,
Всі годинники вмить зупинились.
Де те небо й земля? Завірюха кружля,
Дні і ночі вже збилися з ліку,
Сніг мережить гілля, килими вистеля,
І, здається, так буде довіку.
Спить під снігом весна, бачить сонце у снах,
Загорнулась у білі сувої.
В ніжних мріях дріма, і чекає на знак
Для своєї пори золотої.
Хуртовина мете, день невпинно росте,
Прибавляє безцінні хвилини .
... В нас бажання просте - кожен вірить у те,
Що настане весна України!
