зі списом за Тисою йде по слідам
підходить весела до Вичі ногами
на пам’ять губами бере чобіток
буває й ні слова не втне між пліток
в косулі на кулі в землі вербовій
знов косу сховає в густу заметіль
і далі поскаче повз хатні дими
густі наче повсть крижаної пітьми
й балик як льодяник зі шкіри ремінь
замерзлим подасть задарма за безцінь
о та що зі списом в очах вогняних
відкрий моє серце в снігах бунтівних
