Відзолотить ця осінь і зів'яне,
Відпахне, відсумує і піде.
А нам тривоги і душевні рани,
І України личенько бліде.
Та ненадовго москалі прокляті
Ракетами лякатимуть людей.
Поріддя нелюдів, що розумом обтяте,
І вас лиха година забере.
Недовго вам ще шкіритись зубами,
Недовго відправляти ще синів
'' за родіну''... Умиєтесь сльозами
І в пекло навпростець - отам ваш дім!
Ми ж будем жити! Ми ж бо Українці!
У нас є Воля, Правда, з нами Бог!
Пройдуть віки, і гордо на сторінці
Писатимуть нащадки про народ:
'' Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ! ''