( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.:
Заплакали осінні кольори.
Вже зовсім скоро всі вони зміліють,
У кришталевий дзбан Зими збіліють,
Впадуть на дно. Зітліють від жаги.
Х.:
А поки що... А поки не здаються
Настурції, жоржини, пізній квіт.
То серце просить лагідного сонця,
Щоб літо бабине продовжило політ.
М.:
І кличуть аромат навперебій
В солоних сліз гарячі перегони
Розкрапані між жовтих і червоних
Та між зелено-згублених надій.
Х.:
Меланхолія втраченого дива,
Де панна Осінь ще така вродлива,
У жовтім капелюшку набакир
Спішить чомусь судьбі наперекір.
...Ріку часу спинити неможливо.
М.:
Утішились осінні кольори,
Вдягли на ноги чоботи ґумові,
Плащі та парасольки із любові,
Шепочучи до сніжної: ,,Зажди..."
Х.:
Стрімкий, нестримний часу лет
Ув осмутнілої природи,-
Листок тихенько впав на води -
Й поніс збентежений Серет.
Марія Дребіт - Христина Яремчук
08.11.2022 Португалія - Україна
фото з нету
