Ілюстрація Олександр Шандан
Уранці посміхнулось сонечко
за обрієм казкових снів.
Малесенькі долоні сина й донечки
замрійливо татусь любов'ю грів.
Обіймами матуся всіх тримала ,
як пташечка гніздечко берегла .
І пісеньки добром і щастям напувала
і разом з татком їхній спокій стерегла.
Але прийшла війна ,навколо руйнування,
ракети,танки ,сльози ,від смерті жах і біль.
Для багатьох обійми рідних були востаннє .
Бездушних вбивць ковтала ненавість ,як цвіль.
В країні де у мирі діточки зростали ,
ніколи нежадали чужих земель !
Але за що ці діти очі війни пізнали ?
Міста губилися серед попелу пустель.
Жага до миру сонечком засяє,
зігріє кожне серденько теплом.
І татко з мамою доню з сином обіймає.
З родинним колом будинок світиться добром.
