Дивовижна пташина співала в душі,
Про неї мені щебетали гаї.
Голос в кожній клітині лунав,
Цю ніжну дівчину я й покохав.
Наче природньо,
А щось надзвичайне.
Тіло звучало моє в резонанс,
Пташка порхала, манила, співала,
Кожна частинка в душі оживала.
Душевне тепло, щирість в усьому,
Легко, жаданно і завжди спонтанно.
Де ти, чаклунко, моя лучезарна?
Де ти, лебідка, моя ненаглядна?
Де ти, зоря, моя дивовижна?
Небо про тебе говорить вночі,
Мов пташенята звучать ці вірші.
Душевно, красиво! 
