Пригода
Після роботи, Розочка, фінансовий директор,
В глибокому, до пупа, декольте,
Ішла додому по вечірньому проспекту,
В надії, що пригоду десь собі знайде.
Аж раптом, біля неї, з скреготом і скрипом,
Пригальмувало затоноване авто.
Два величезних бородатих типи,
Схопили Розочку за норкове манто:
- Слухай сюди, козирна ти Маруха,
Не галасуй і не чекай чудес.
Захлопни рота і відкрий поширше вуха,
Я розкажу за наш, до тебе, інтерес.
Ми зараз їдемо в твою шикарну хату,
Ти віддаєш усе, що в сейфі там лежить.
Або ми усю ніч будем тебе катати,
І в грубій формі, так би мовити, любить.
До поки паливо у баку не скінчиться,
Ти зрозуміла? Що задумалась, білявко?
- Та, зрозуміла. Мабуть мушу підкоритись.
- Ну, так куди ми їдем? - На заправку...
