Хоронили солдата. Знов місто моє в жалобі...
Хижий руській мір забрав не одне життя.
Не одне століття нищить нас в чорній злобі,
Як давно вже час нам вимести це сміття...
Путь останній Героя... Люди стоять на колінах...
Йому жити іще, та тільки сука-війна!
А над тілом загиблого мова двоглаво орлина...
"Руській мір" із бідою до нас привела вона.
Так багато між нами тих, кому "без різниці",
І в московські храми знову ідуть вони.
Та коли ж прокинуться в нас уже українці?!
Та коли ж відстане зневажливе те "хохли"?!
Гинуть люди щодня... Летять російські ракети...
Скільки сліз у світі... А скільки дітей сиріт...
Скільки треба іще на фронті героям вмерти,
Щоб прокинувся в нас козацький і вільний рід?!
Поховали Героя під звук сирени тривоги.
Ще одна душа в небесний безсмертний полк...
На плиті могильній обчистив від бруду ноги
Піп московський... Цинічно... Слів бракне у мене... Шок!
