|
ТИ - СКАЗАВ : " ЖИВИ"
ПОВТОРНО
А твоя смерть поранила мою душу
І день за днем я згораю, як свічка.
А ти - сказав : " живи"!...і я жити мушу...
Ходжу поміж людей, як темна нічка.
Не тішить мене , цей земний рай - білий світ
Весна під дощем, я не бачу сонця.
Ластівка мила рветься високо в політ...
І під дощем тулиться до віконця.
Я думала пісня врятує від біди
Злітала у сад ,де співає пташка.
Слухала , як воркочуть мило голуби...
Літо без сонця і на душі важко.
О ні, я не літаю високо, як птах
Я хочу лиш знайти - пречисте небо .
Шукаю твій образ - братчику у снах,
Щоб чути, хоч одне слово від тебе.
А я, як ластівка промокла під дощем
Зорю у вікно до хати на поріг.
Стоїть хата наче сирота...в душі щем...
Вчорашні сліди замітає білий сніг
Хто відкриє двері до рідної хати?...
І запалить вогник тепла у душі.
Нема батьків, тебе братчику дорогий
В коліно трави, кропива, спориші...
Я не жаліюсь і не плачу на долю,
Господь ,дав усе у житті, що треба.
Втрачаємо рідних, серце щемить до болю...
Тримає молитва - високе небо.
2----------------------------------
ПРИСВЯТА БРАТУ
Брате, ти рано пішов в заметіль,
Лишив хату, де ти народився.
Більш не почую твій голос - на душі біль...
А сьогодні , ти - мені наснився.
Тут у сні, ти - молодий, красивий,
Блакитні очі наче небокрай.
І взяв мене за руку щасливий,
Ведеш у дитинство - у квіт розмай.
Тут, так мило щебечуть солов'ї
І туркочуть голуби під вікном.
Ти - сонечком всміхаєшся мені,
Захищаєш від гріз брате крилом.
Ще з діда-прадіда, тут є наш рід,
Ти - гордився, що схожий до мами.
Ти в моєму серці залишив слід,
Малював казку своїми руками.
Цілую ,отой рай, ту стежину -
Куди наша матінка ходила.
Я лечу, як пташка на калину,
Щоб духом зміцнила мої крила.
В холодку тато клепає косу,
Немов увесь світ тримає в руці.
Завтра піде на трави, на росу,
Щоб купались діти, як в молоці.
Під вечір тато сів відпочити,
Співає пісні про Україну.
І вчить нас рідну землю любити,
Щоб любились, горнулись в родину.
Бачу за столом усю родину,
Відчуваю батьківську любов, ласку.
Як сонце мама спекла хлібину ,
І кличе нас з тобою у казку.
Зацвіла Піонія , жоржина,
Стоїть у садочку в журбі хата.
Стою край доріг, як сиротина
Цвіте літо, у душі зима - брате!...
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
1019685
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 11.08.2024 06:05:00
© дата внесення змiн: 11.08.2024 06:05:00
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|