Думи мене атакують
З самого світанку,
Не дають мені заснути
З ночі і до ранку.
Свердлять мозок і клекочуть
В розумі, як в річці,
Розібратись вони хочуть
У життєвій стрічці.
Що ж неправильно робив я
У житті своєму?
Може совість загубив я
На шляху чиєму?
Бо шляхів було багато -
Крізь зими і весни,
Та учили мама й тато
Мене жити чесно.
Вчився, працював, служив
Батьківщині вірно
І свою сім'ю любив
Безкорисно, щиро.
Падав, підіймався знов,
Крила виростали,
Вірив у святу любов...
Та чорні дні настали.
Перевернуто було
Все для нас з тобою,
Зникли щастя і тепло,
Кат пішов війною.
І з'явились відьмаки,
Як в Армагеддоні,
І гасають навкруги
Їхні чорні коні.
Тож до неба я підняв
Руки ті безсилі
І від серця заволав:
"Господи мій милий!
Ти пробач мої гріхи,
Прибери страждання,
Збережи на всі віки
Нації надбання.
Збережи моїх дітей
І стосунки ніжні...
Якщо щось робив не те,
Ти пробач, Всевишній!"
Ребрик С. В.
