Надворі спека, світить сонце літнє,
Від пекла того ледве я не вмер,
Нема дощу й не віє зовсім прохолодний вітер,
Не тішить ні вода, ні кондиціонер...
А взимку у мороз не знаю, чим би то зігрітись,
Ні лазня не допомагає, ні гарячий чай,
Життю не хочеться в момент такий радіти,
Від того клімату бери хоч і вмирай...
Неспокій і тривогу зараз кожен в серці має,
Це все-одно, що справжній в ньому буревій,
Страждаючи від спеки, кожен з нас себе питає,
Можливо, що причина зовсім не у ній?
Незадоволені ми чимось, ллємо часом сльози,
Не бачимо ні літо, осінь, зиму і весну,
Не холоди у тому винні й зовсім не морози,
На них за все спихнути хочемо вину...
Кошмар в країні нашій зараз, але жити якось треба,
До чого ж рідну Україну нашу я нескорену люблю,
Як вийду в поле десь, то все дивлюсь на сонячне чи хмарне небо
Й про день наступний Господа молю...
Яка це радість ввечері у полі тим вечірнім вітром умиватись,
Бажаю вам, хай кожен з вас як воду, вітер той хай п'є,
Яке то щастя того дня, що буде завтра, дочекатись,
А особливо миті, як світанок настає.
Хай кожен з вас буде спокійний, впевнений і рідним своїм вірний,
Переживе лихе, що зараз і постійно коїться, усе,
Щоранку встаючи, ви мрійте про ту благодатну пору надвечірню,
Що в душі наші лиш умиротворення несе!
ID:
1020905
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.08.2024 20:51:31
© дата внесення змiн: 26.08.2024 20:51:31
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
