Цей біль в мені назавжди, до останку,
За душі тих, хто не зустрів світанку
В Харкові, Полтаві, Львові...
Хто бачив рідних у калюжах крові...
Хто втратив все: і душу, й тіло,
Кому відтяли його крила...
Цей біль терпкий, мов жменя дерену,
Ледь-ледь рум'яного і натщесерце,
З'їдає ізсередини повільно,
Не знаєш іноді, чи справді ти це?
Цей біль - відвар гіркого полину,
Від нього всі частково божевільні.
Цей біль пустив коріння, мов пирій,
Росте щосили, міцно обсотавши
Все, що є свідомого в мені,
Всі радощі і спокій мій забравши...
Від болю цього ліку ще нема,
Поки війна щодня героїв забирає,
Поки бабусю, матір чи дитя
У себе вдома в ліжку убивають
Ракети, що злі сусіди запускають...
Від цього болю ліків ще нема...
