Коли приходить тітонька Зима
І снігом щедро-щедро посіва,
Тоді зі сміхом наша дітвора
Скаже що вже ліпить його пора.
Хтось у своїй кишені принесе
Для носа гарну червону морквину,
Також візьмуть відро якесь старе
І вийде капелюх.На голову надінуть.
А замість його рук буде мітла,
Причеплена гарненько дітьми збоку.
Отож йому всю зиму так стоять
Допоки Сонце візьме не розтопить.
А там заплаче він так гірко-гірко
І схилить голову свою отак набік,
Та й потече водичкою, мов річка.
І попрощається із дітьми...( сніговик.)