Не варто серце в холоді тримати,
Якщо образа в ньому лиш на мить.
Навіщо спогад добрий забувати,
Коли у душі він досі ще горить?
Минає цей день, мов хвиля у морі,
А ти все мовчиш у тому просторі.
Держиш образу свою ти щосили,
Якщо злі слова тебе зачепили.
Хіба байдуже? Хіба не тривожно,
Коли зла пітьма всю душу займає,
Коли на очах сльоза виступає,
А губи прагнуть сказати «не можна»?
Що буде далі, нам не об’явили,
Та варто знайти у собі ті сили
Сказати слова прості, не суворі,
Про що сумуєш, коли сяють зорі.
Життя – тільки мить, що у вічність летить.
Не треба про це тобі забувати.
Хай слово вчасне буде там у цю мить,
Де добре серце спроможне кохати.
Мирослав Манюк
10.02.2025
