Неначе милі діти,
Усюди й повсякчас
Ти не спиняйсь радіти
Життю, допоки час
Твій ще не зупинився
На білім світі цім,
Допоки не простився
Навік ти з ним на нім.
Радій йому щомиті
У нім і разом з ним.
Всі миті, оповиті
Лиш щастям чарівним,
Бери з життя свойого,
Хай де би ти не жив,
Впродовж життя усього,
Щоб вік більш не тужив.
Адже життя минеться
В останню мить навік,
Як смерть тебе торкнеться,
Завершивши твій вік
На світі, на якому
Ти нині ще живеш,
І почуття на ньому
В своїй душі несеш,
А в голові – ті думи,
Які він виклика
В час над життям роздуми,
Що в тебе виника.
Нехай вони всі світлі
У тебе будуть. Хай
Немов квітки розквітлі,
Буяють, темним – край
Поклавши вже навіки,
Допоки будеш жить,
Щоб світлі лиш, мов ріки,
В тобі текли щомить.
Євген Ковальчук, 25. 04. 2021
