Коли сонцем розрізане небо
На чотири сумлінних частини
Захлинається озером піни,
Я в думках пориваюсь до тебе.
Коли вітром нав’ючена тиша
Накриває застиглі простори,
Почуття проростають в мінори,
Безпорадність заповнює нішу.
І лишається груба оскома –
Найкисліша остання краплина.
Я в хаосі безвір’я єдина,
Хто шукає дорогу додому.
19.06.05
