Чому мовчиш, немає ж сил терпіти?
Навіщо,скажеш, у житті бої.
Для того, щоб план світу зрозуміти,
Що треба тобі,власне, на землі?
Ти стримуєш посмішку у суєті
Напружуєш м'язи - це воля.
Та що буде кращим в твоєму житті?
Бо сміх - це сіяюча зоря.
Не плачеш, бо знаєш - услід засміють.
Тобі вже й байдуже на все те.
Немов вампірюги кров твою ссуть,
А ти не ховаєш відверте.
Послухай, як силу ще маєш,
Бо й вуха твої воском заллють,
Тоді вже нічого і не пізнаєш,
Лиш матимеш в серці нестриману лють.
