інколи відчуваю себе
травою що росте між бруком
у центрі старого міста
я визнаю що щоденний пил
біганина людей
торохтіння трамваю
не поповнюють будні змістом
інколи відчуваю себе
самотнім ліхтарем
із жовтим світлом
що освітлює шлях
для заблукавших вночі людей
що шукають зв'язку зі світом
інколи відчуваю себе
деревом каштану, що квітне у травні
біля порохової вежі
моє листя заплутується
поміж електродротів
які не дають мені вирватись у недосліджені межі
всього того що навколо мене
всього того де мене ще не було
всього того де я ніколи не буду
але я думатиму про це доти
допоки не зрозумію
ким же я себе все таки відчуваю…
