Давно не брала в свої руки олівці,
І фарби у столі десь заховались,
А аркуші паперу у моїй руці
За пензлем вже давно засумували.
Я не забула вас, не думайте про це.
Мені лиш часу завжди бракувало,
Щоб те село, наведене лиш олівцем,
Знов фарбами яскравими заграло.
Щоб знову райдуга засяяла над ним,
І квіти у садочку розпустились.
Щоб ясне сонце своїм сяйвом золотим
Над цілим світом знову розгорілось.
Щоб небо роздало свою блакить навкруг,
І щоб волошки зацвіли у полі.
У руки проситься мій вірний пензлик-друг
Й проводить тонкі лінії поволі.
дуже гарно написано 
