Пройшли роки, погасли зорі,
Залишивсь спогад і печаль,
Забутий біль знов коле серце,
Усе вертається назад…
Жалість наче отрута,
Убиває думки.
Все стає зрозумілим,
Але кохання вже нема..
Сльози й рани відкриті,
І нема почуттів,
Усе зітліло, все пройшло,
Настав вже час змиритись…
В очах побачила життя,
Побачила печаль твою,
Ти зрозумів, та надто пізно,
Вже нічого вертати…
Твої слова мені байдужі,
А посмішка твоя вбиває,
Нема в мені для тебе місця,
Нема тих слів, що так боліли…
Я вже забула і впустила,
Все те, що ти не зрозумів,
Ти вбив любов, ти вбив бажання,
Й довіру, що росла роками..
Не рухай біль, що я терпіла,
Не смій впускати жаль туди,
Я не твоя, і не чужа,
Я та яку ти не зберіг…
Як облік сонця у віконці,
Що так тебе і не зігрів…
Пробачити , вже не доречно,
Лише байдужість у мені,
Всі сльози я свої пролила,
Хоча не варті і вони…
Пройшли роки, погасли ночі,
В яких ти так і не прийшов,
Летіли дні, летіли сни,
У них замкнувся образ твій.
Я полишила все в безодні,
І хочу аби ти пішов!
Прошу не став у попіл жалість,
Не розкидай мій біль в душі
Усе пройшло, усе погасло ,
Пора казати – Прощавай!
ID:
147627
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 29.09.2009 20:40:43
© дата внесення змiн: 29.09.2009 20:40:43
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|