Вже давно лежить опале листя,
Стоять дерева в тихому мовчанні.
В одне-єдине, хмари всі злилися,
Завмерло все в болючому чеканні.
Сколише вітер, гілля на деревах,
Змахне крилом, і пурхне горобець.
Усе затихло. Отже так і треба,
Адже сьогодні осені кінець.
Зітхне земля, що прагнула спочинку,
Вже задрімав у спокої весь сад.
А небеса впустили враз сніжинку,
Ну а за нею – цілий снігопад!
Тепер змінилось все до невпізнання!
Усе в снігу забілене стоїть.
Й також збулось землі палке бажання,
Під білим пухом, солодко так спить!
