я не бачив твого обличчя
й тембру голосу твого не чув,
але впевненно стверджу єдинне --
до нестями тебе я люблю.
я так щиро прагну до тебе
і кохаю як ніколи до цього в житті.
не важливо, що ти десь далеко --
я готовий чекати і до тебе іти.
я здолаю усі перешкоди,
твір мистецтва для тебе створю.
і ні часу, ні сил мені зовсім не шкода,
і ти знаєш чому: бо тебе лиш люблю.
ти десь там свою думку гадаєш,
в тебе власне яскраве життя.
а я тут із собою змагаюсь,
щоб до тебе наблизитись на півкроку хоча б.
все це дивно і якось сумбурно,
не знайомі і зовсім чужі.
обіцянки часу правдиві --
кожен матиме, що заслужив.
ось ти зараз напишеш коментик,
та, насправді, не ти є Любов.
запитаєш чому такий впевнений --
дуже просто -- ти мене знаєш давно.
