Покрилися снігом слова всі твої.
Розбилися мрії, тепер вже пусті.
А серце так просить, до болі стискає.
Тебе, мій татусю, безмежно кохає.
І погляд у небо такий одинокий.
Кричала – не треба , та світ цей жорстокий.
Обманута світом в полоні страждаю,
І як жити дальше я просто назнаю.
А зорі на небі все сяють ясніше.
А зорі чарують, мене це не тішить.
Бо світло погасло в очах твоїх ясних,
Та я обіцяю, ніколи не згасну.
