Потомились очі у Васька,
Червоніють, наче помідори,
Шия гнеться, як у хробака,
Бо Василь живе за монітором.
Монстрики, монстрики, пащі, хвости...
Повні пригод фантастичні світи.
Монстрики, монстрики, скільки вас тут!
Монстрикам, монстрикам скоро капут.
До кімнати джмелик залетів -
А Васильку монстри важливіші.
Хай би крокодил вкусить хотів -
І тоді б Васько не кинув \"миші\"
Монстрики, монстрики, ну ж-бо, сюди!
Лютих чужинців - повнісінький диск,
Повний-повнісінький весь Інтернет
різних потвор з віртуальних планет.
За вікном минають теплі дні,
За весною - літо; осінь скоро,
А Василько - все на тій війні,
Вкорінився біля монітору.
Монстики, монстрики... Терпне рука.
Кляті чужі зомбували Васька.
Швидше, Васильку, свій комп вимикай!
Чуєш - це засідка!
Васю, тікай!!!
Вже забув Василько про уроки й сон
І про їжу теж забуде скоро.
Захопили монстри хлопчика в полон:
Не дають піти від монітора.
Монстрики-монстрики - люті і страшні.
Монстрики-монстрики - сняться знов мені.
Монстрики-монстрики - блимає екран.
Монстрики-монстрики - нескінченна гра.
Монстрики-монстрики - Васю, ти гляди:
Що як всі ці монстрики вилізуть сюди?
Монстрики-монстрики - незбагненна лють.
Монстрики-монстрики ще й тебе зжеруть!
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зжеруть, згризуть - вони такі
Залишать - згорблені кістки
Це точно в ціль,сина мого звати Василь і він дійсно часто грає в "монстрики ".Уявляєш ?Він зразу вірш забрав собі.
Молодець ти!!!
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мого сина занадто довге ім'я, щоб вписати у вірш - Володя, а домашнє "Вовчик" не всі зрозуміли б. Він теж засиджується занадто довго перед екраном - а вранці не розбудити .
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, треба від моніторів тікати на вулицю! Або ж - на городи чи навіть у ліси На жаль, сама сьогодні прикута до квартири хатніми справами - а такі чудові пейзажі проминали за вікнами поїзду....