2024 рік. Місячний космопорт .
Микола (один з тих , хто прибува)_ О боже , Михайле . Як давно ми не бачились ! Це дійсно ти ?
Михайло_ Вітаю , друже . А чому ні ? В нескінченному за часом і простором світі будь-яка подія неминуча .
Микола_ Так , дійсно , ти маєш рацію . Михайле , а звідки ти ?
Михайло_ Тільки-но з Землі , був в Австралії .
Микола_ Невже ? Нещодавно , делібе , бачив тебе у новинах . Не дуже помітив як ти там опинився ...
Михайло_О , так , так , у Сіднейському зоопарку я удостоївся чести бути першим охвіційно-зареєстрованим українцем , що його вкусив кенгуру .
Микола_ Я вражений ! Але щось не збігається , бо першим охвіційно-зареєстрованим українцем , що його вкусив кенгуру минулого року ,- був я .
Михайло_Яка відрада ! Я теж міг би бути вкушеним у минулому році .
Микола_ А чому ні ?
Володимир(випадковий перехожий)_ Що за мара ? Ще у 1987-ому році мого батька вкусив молодий самець кенгуру , що було зареєстровано у охвіційному порядку .
Михайло_Це неможливо !
Володимир_ Заледве ні , хоча ?
Микола_А , либонь , чому ні ?
Михайло_Навіщо ? Либонь чи не як , та позаяк не аби як ?