Якось зустріла я поета...
Живісінького - не з портрета.
І він весь вечір про кохання
Читав вірші, мов заклинання.
Хотіла мовити слова:
"Я ж бо не німфа, я жива.
Я тут: гаряча, з крові й плоті."
Вже пересохло у поета в роті,
А він то, знай, усе чита...
Що значить мудра голова...
19.06.10
* * *
Стою оголена перед тобою...
Візьми мене і дужою рукою
До себе ніжно пригорни.
У серці лід - його ти розтопи.
Минулих літ сум та тривоги
Розвій по вітру, висуши сльози
І щемний біль цілунком забери.
Ти ж лицар? Правда? Не мовчи...
19.06.10
а ще поети не тільки пишуть, а й свою недосконалість заливають горілкою 
