Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: viter07: ЗНАЮ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Журавка, 18.01.2011 - 23:49
Здавалось, тиша, мить ще, і заплаче,Коли у темряву вдивлялись очі. В ніч безкінечну, ніч німу й незрячу, Яка у правду вірити не хоче. Хай буде все, що просто неминуче. Та в ніч, коли так довго не світає. Я знаю, просто, хтось за мною скучив В міцних долонях із горнятком чаю. Любов Іванова, 19.12.2010 - 20:41
Так.. Трішечки сумую... Але, завдяки таким прекрасним творам - повертаюся у літечко!!
viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Запахло літом?Любочка сумує за незрівняним хором цвіркунів? viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай і Вам, Ваньошенько, співають п`янких пісень вечірні цвіркуни. viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сподобались Смерічці ті рядочки -дарую їй цей запашний букет... viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я усе шептав: о,Гала Віта,пухнасті зорі нас могли б зігріти у хорі балакучих цвіркунів... Казали Ви: - о, ні, Нульсьомий Вітре, ще зачекайте! Я ж бо так хотів... мирослава, 17.08.2010 - 23:26
шлагбауми днів перекрили дорогудо тебе, коханий, до тебе, єдиний. Тривожна самотність чатує за рогом... печальна терплячість розхилить гардини, зайде до кімнати і сяде на ліжко, обніме подушку, сховає обличчя, і тихо та мяко, як пещені кішки, мені на коліна стрибнуть протиріччя. пограються серцем моїм неприкритим, а потім заснуть до наступного суму... Я знаю:за шляхом отим перекритим в цю хвилю ти також про мене подумав. viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
День відгорів. Сховалось вічне сонце.Закритий шлях, та чую голос твій. Вночі тобі постукаю в віконце, Погладжу ніжно стан твій осяйний. Не знаю, скільки нам іще судилось. Давай наповним світлом кожну мить! Тобі на згадку залишаю крила, Вони тебе піднімуть у блакить... Софія Вдовиченко, 17.08.2010 - 22:39
"Я знаю,що за темною габою хтось думає про мене і не спить..." - у цьому, мабуть, і є найбільше щастя... viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Напевно, Ви, Вікторіє, праві:Усесвіт починається із жінки! Коли ж вона про тебе мріє дзвінко - готові ми творить Світи нові! viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Під коників сюрчання заблукалазі мною донька Вітру. Ми удвох тягнулися до зір, відпочивали в гаю, де під дубами - теплий мох... viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не все, що вночі правдиве,наранок стає фальшивим... Хоч зливи у серці часом нестримно і довго ллють, - але у погожий вечір під зорями - все можливо! Як хочеш щасливим бути - сміливо ставай і БУДЬ. Ольга Гордзій, 17.08.2010 - 21:55
браво! знову чудесна поезія!і хочеться жити і вірити,що десь що за темною габоюхтось думає про мене і не спить.... viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як хочеться - то ВІРТЕ, адже ятакі могутні знаю заклинання! Вам допоможе Вітрова сім`я аби збулося кожне побажання у панни з гордим Ольжиним ім`ям. viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ми уже, Фіалочко, утрьох!А разом з Вами - четверо, погляньте. І кожна - телепат, поетка, Бог! Із ними в ряд, зваблива квітко, станьте! Аглая Малая, 17.08.2010 - 21:47
Ти, вітере, чи можешь щось не знати?!Я впевнена: ти знаєшь головне. З тобою зорі люблять розмовляти Про власний світ, про світле та сумне. Бо ти один їх мову розумієш, Бо тільки ти побачишь зір печаль, І гарной піснею своєю сум розвієш, Чекати пісню - часу вже не жаль. viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не кожен мову Вітру розуміє,але у серці, глИбоко на дні сумні мої рядки Вас обігріють. Вони - для тих, хто зоряні пісні не тільки підіймає, але й ВІРИТЬ. Троянда Пустелі, 17.08.2010 - 21:37
хотіла написати щось подібне до Насті... бачу - вже мої думки озвучили...viter07 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли нестримний погляд і гарячий,як вечорами серце Ваше плаче - мільйони сонць Вам руки простягнуть. Я долю Тані світлу напророчу, бо вірю я, молюсь і дуже хочу Щоб зорями світилась її путь. |
|
|