Збігає тихо час: тік-так, тік-так...
Перерви та зупинки він не знає.
Оглянемось подекуди назад,
Роздумуємо: що ще нас чекає?
Подій багато в часі перейшло,
Були переживання, сподівання.
Все як бурхливі води протекло –
Лишились спогади, повістування...
Однак, ми пам’ятаємо людей,
Що нам колись поводирями стали,
Не досипали із-за нас ночей,
Які любов свою нам віддавали.
Вони нам дорогі, в серцях живуть.
І подумки здається: вони з нами.
Нас надихає їх життєвий путь,
Наповнений хорошими ділами.
Колись і в нас життєвий шлях мине,
Десь ми себе реалізуємо.
І смуток душу нашу огорне
За те, чого ми не плануємо.
Хай після нас залишаться діла,
Які вагомим би здобутком стали.
Щоб пам’ять довгою про нас була,
Щоб добрим словом нас колись згадали.
06.08.2010р.
