Я не бачив, як дим наповнює легені,
Напевно це красиво, естетично вигляда,
Мій дим їх вивертає, ріже густим кашлем вени,
Земля Вам пухом, Ален Карр.
Щось естетичне є у бруді, у стражданнях, в болі;
Процес прийняття душу - щастя відчуття;
Відмитися від бруду неможливо,
якщо на тілі його фармацевтичності нема.
Іти знову релігією битих стежок,
Знову харкатись кров"ю на формальне все,
Це процес колючого пізнання
Істини буття в собі несе;
Процес змивання бензол-бензонату
Опісля добровільних вимушення пут,
Процес очищення хришталем солі,
отруєних від самогубства, іще солодких губ.
Підрахувавши остаточні збитки,
Переконатись, що знову чистий лист,
І не зазнавшись опротестувати,
Все, що я маю,
все, для чого ріс.
Это мне напомнило посещенную мною лекцию весной "Мистецтво огидного". Там высказана противоречивая гипотеза о том, что мерзкое помогает нам лучше прочувствовать прекрасное... Это спорно. Но вот в Вашем творчестве безусловно присутствует момент эстетики мрачного... Однако сквозь каждое слово мне видится Свет. Ну или хотя бы стремление к нему. Это определенно волшебно
C3H5(ONO2)3 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
