Над тобою пролітають хмари.
Сонце пестить, дощ умиє по весні.
І життєві радощі й печалі,
Пропливають десь там вдалині.
Сьогодні чув як журавлі курличуть,
«Вертаючись із далеку додому»,
І за собою у дорогу кличуть,
Не приховуючи перельоту втому.
З захопленням я ними милувався,
Дивився довго у блакитну даль,
А клин на північ віддалявся,
Залишивши мені мою печаль.
Та не змінять вже вони нічого,
Тільки серце знову защимить,
І я хотів би з ними у дорогу.
Колись душа у вирій відлетить.
