Ти хлопцем був і мав думки дитячі,
Бог розумом тебе не обділив.
Багато ти пізнав, багато бачив
І вийшов на арену, мов на бій.
Життя публічне як на сцені:
Невдалі маски, пафосні слова.
Жадана ейфорія слави
Манить і тягне в суєту буття.
Хто тут не був в пориві благочестя
Закохані у власних почуттях:
Герої із вчорашніх п’єдесталів
І не обтяжена пороком дітвора.
Та все-таки, чогось бракує…
Твій інтелект не зраджує тебе,
Коли з-під плінтуса, зухвало
Нікчема « Славіком» зове.
Прости йому, бо він незрячий,..
Але і в цьому є урок,
Бо розум твій вже не дитячий,
Чому не знаний ти Савлом?
Той муж для багатьох є приклад,
Як відректися суєти.
І людські суєвір’я подолати,
Стремитися до справжньої мети.
Не просто у сучаснім світі
Позбутися традицій марноти,
Однак, події вже самі нам свідчать --
Лиш Бог порядок зможе навести.
