Освятив Бог чоловіків,
З давніх пір, на Честь та Славу, -
Згідно з цим , вони - "великі",
На собі "несуть" державу.
Зазвичай, усі чутливі,
Схильні до дивацтв, земні, -
Мова, що вони лякливі,
Зовсім не про них... О, ні!
У їх душах гримлять грози, -
Зупинити? - Та нізащо!
Чоловічі "живі прози" -
Чим кохання більш, тим краще...
Від природи полігамні, -
Їх стежина шалини
Так і манить, - по ній вправно
Йдуть вони до сивини.
Жінку мрії знайти, - мріють;
Твердо знають: щастя там,
Де їх люблять, розуміють, -
Де їм вірять, як Богам...
- - - - - - - - - - - - - - -
Не переч. - Така природа...
З ним в гармонії сплетись , -
Його сила, твоя врода -
Мають для надій зростись!
