Коли у ніздрях протяг,коли волосся збивається
хаотичним клубком шерстяних ниток,
коли все виривається пальцями з рук,лишаючись на потім,
я вбираю крізь намагнічену стійку мікрофона
липкий,спітнілий звук вбитих наскрізними ранами думок
і запиваю його дешевою горілкою навпіл з томатним соком.
Зіграй на контрасті своїми флейтами,
щоб перехожі кидали під ноги монети.
Я невагома,я під фаренгейтами
читаю шматками сонети, від яких потім нудить.
Ніколи не хотіла собі у чоловіки Фрейда,
але відчуваю що ще декілька років і так за фатальним
збігом обставин буде.
Він знає абсолютно все.Без перебільшень...
Від мого першого шкільного ессе й
до моменту,коли хотілось взяти зброю і зарядити у ній гільзи.
Щоб відчути як пробиває шкіру суміш з тим'яну і багряної фарби.
Обличчям настільки красивий,немов з порцеляни мій
екзотичний коханець Дарвін.
А що?Це не розпуста.
Сьогодення-сипучі,жорстокі піски.
Скип'яти совість і чекай поки вона загусне...
Зліпи з неї власне обличчя і розбий на друзки.
Смакував з насолодою Вашу прозу. Але поезія зворушила ще більш... Вітаю Вас з успіхом! Гадаю, що Вам треба серйозно займатися літературою.
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова мені гріють душу)
роблю перші літературні спроби,з усіх сил намагаюсь досягти поставленої мети.І дуже хочеться вірити,що все омріяне відбудеться)
дякую!
