Чи то на втіху жінці, чи на горе
Мужчину Бог пустив у грішний світ.
Й відтоді на усіх земних просторах
Такий чудний поширився їх рід.
Живуть мужчини горді, як Нарциси,
В любові вірні (та лише собі)
І мускулисті, стани-кипариси,
Таких не оминути у юрбі.
То зачіску поправить, то комірчик,
Годину вибиратиме піджак,
Захоплено розкаже, наче віршем,
Який він на всі сторони мастак.
Мужчина-бос роздасть усім команди:
"Піди туди", "знайди" і "принеси".
І краще мовчки, нащо ті поради,
Як ти у нього тільки для краси.
Цікавий тип - мужчина-калькулятор :
Кожна копійка в домі має лік,
У банк додасть, тобі можна й відняти,
Для себе, мабуть, інший буде вік.
Мужчина-свято - повна протилежність :
Живе сьогодні, завтра - як буде,
В кишенях вітер, а в душі - безмежність,
То тут, то там і світ під ним гуде.
Заманює мужчина-Казанова :
І компліменти, й вогники в очах,
І серенади, й квіти під порогом,
Й "носитиму довіку на руках".
Та тільки б стрів спокусливіше личко -
І як метелик на новий пилок.
І не спиняй, така вже в нього звичка,
Що просто не живеться без жінок.
Можна зустріти й "маминого сина" :
Турбується, і любить, й береже.
Але не просто втримати мужчину :
На варті його мама, стереже.
Митець-мужчина в хмарах десь літає,
Життя йому - суцільний мрій політ,
Кохана ніжну Музу нагадає,
В тонах рожевих заіскриться світ.
А є мужчина, кажуть, Ідеальний :
Цигаркам - бій і алкоголю - ні,
І тещу поважає без вагання,
І з іншими гуляє лиш вві сні.
І гарний він, на заздрість Аполону,
І пристрасний, і ніжний, і палкий,
І поруч нього в венах кров холоне...
Та чи існує нині отакий?..
Але який не був би він, Мужчина,
Як любиш усе рідне, все своє...
І посмішка, як на вустах у сина...
Ми любим вас такими, як ви є.
