Сказав сантехнік: «Гроші то не пахнуть!
Хоча і рився я за них в лайні,
Мені вони за кожну точку чвакнуть,
Робота, що смердить, є теж в ціні!»
Нам не говорять паперові знаки,
Хто їх одержував, хто заробляв,
Їх шелест служить символом відзнаки:
Трудився чесно хтось, а хтось їх вкрав.
Для когось гроші є немов наркотик,
Нарощує їх дозу і живе.
Що там мораль і совість – це на потім,
Він докорів людей не визнає.
Проходять гроші через різні руки,
Були, нема, пішли немов вода.
Від них є втіха, радість, горе, муки,
Примарне щастя, йде від них біда.
Яка від повсякденних оборудок,
Що людські сльози зводять нанівець,
Де вищими є вигода, прибуток,
Про бідних думка лиш на сам кінець.
Проходить час, міняються з ним гроші,
Знецінились ті, що були в ціні,
Однак в ціні поступки є хороші,
Нехай їх буде безліч у житті!
07.09.2011р.
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розказував мені один старший співробітник на попередній роботі, що він, прогулюючись в парку, загубив десять карбованців в радянські часи. Коли прийшов додому та сказав дружині, та дуже його сварила. А він сказав: "Чого дуже сумувати. Хтось цю десятку знайшов і дуже щасливий!"
