Хто я такий? Безсилий мій дух.
Рабиня-душа. В буремному світі,
Немає мені вороття.
Я тепер не такий.
Хоча й ніколи не був віковірним
Я вже навіть не той, яким мене бачила ти.
Мені стало дивним одне:
Уся злоба, вся ненависть на світ
Залишалась лиш в очах моїх. Лише це.
Я кохав лиш примар.
Був щасливим у своїй сліпоті.
Але прозрівав. Щоправда фатально.
Ідіотів багато я бачив.
На свому не довгому шляху життя.
Проте я трохи знаю людей.
Бувало, розмовляв із людьми,
Для яких я огидний, вони мені теж.
Крізь стиснуті зуби видушував сміх.
***
Знаю одне: тобі не цікавий
Мій світ. Мене теж,
Від твого аж верне.
Не лізь в мою душу.
Тобі ж нецікаво. Ти хочеш лишень,
Пробудити мій біль.
І в пам*ять вкарбуй:
Я був добрим колись.
А тепер... А тепер я так просто не здамся...
Поки не побачу,
на твому обличчі,
Болю того,
що ти,
принесла... Мені.
