Коли взаємність надихає -
Свіча, палаюча в тиші,
Думки в мережку заплітає,
Благословенні у душі.
Слова стікаються рядками,
В чуттєвий від жаги фантом,
Відкритий зорями-стежками,
Освячений самим Христом.
Політ фантазії раптовий,
Здіймає океанний шквал,
То на стежину барвінкову,
А то на зоряний причал.
Від захвату пірнаєш в ночі,
Рядки складаючи в вірші,
Вінчаєш красоту дівочу,
Що гордістю щемить в душі…
Веселку в коси заплітаєш,-
Кохання освятив навік,
П’янкою ніжністю злітаєш -
У творчий, трепетний потік…
Читала з морозом на шкірі і трепетом в душі! Яка глибина і образність! Раїсочко, Ви, дійсно, майстер слова! Шлю своє визнання і уклін справжньому таланту!
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
